Институт религиозной свободы, г.Киев

Щорічна доповідь Уповноваженого ВР з прав людини: витяг щодо свободи совісті та віросповідання PDF Печать E-mail
19.04.2016 22:32

ЩОРІЧНА ДОПОВІДЬ

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

про стан дотримання прав і свобод людини і громадянина в Україні

(витяг щодо свободи совісті та віросповідання)

 

РОЗДІЛ 3. СВОБОДА ВІД ДИСКРИМІНАЦІЇ

У період з 1 січня по 31 грудня 2015 року до Уповноваженого з прав людини надійшло 359 повідомлень про випадки дискримінації, порушення прав національних меншин і представників релігійних громад. Узагальнена статистика з означених питань представлена у нижченаведених графіках.

Кількість повідомлень про дискримінацію:

 

Категорії питань у сфері недискримінації, щодо яких надходили звернення до Уповноваженого:

 

Водночас за відомостями, отриманими в результаті моніторингу засобів масової інформації, Уповноваженим протягом 2015 року було відкрито 53 ініціативні провадження. Така кількість ініціативних проваджень у 2,5 рази перевищує аналогічні показники попереднього року (22 ініціативні провадження) [4], що, у свою чергу, свідчить як про підвищення моніторингової спроможності Секретаріату Уповноваженого внаслідок зміни структури Управління з питань дотримання прав дитини, недискримінації та ґендерної рівності, збільшення кількості працівників Управління та проведення інтенсивної підготовки з питань антидискримінаційного законодавства у жовтні 2015 року, так і про початок виходу проблеми дискримінації “з тіні” та посилення уваги до неї з боку ЗМІ, організацій громадянського суспільства тощо.

Кількість та категорії питань, з яких були відкриті ініціативні провадження, представлені у наступній таблиці:

Злочин на ґрунті нетерпимості за ознакою:

  • “Раса” 6
  • Релігійні та інші переконання 5
  • Сексуальна орієнтація 8
  • Антисемітизм (вандалізм) 7

Мова ворожнечі:

  • Мігранти 4

Расове/етнічне профілювання 5

Дискримінація за ознакою:

  • Місця проживання (реєстрації) 4
  • “Раси” 3
  • Релігійних та інших переконань 2
  • Статі – 2
  • Інвалідності – 5
  • ВІЛ статусу – 2
  • Інше – 1

Загалом 53

 

3.1. Загальний стан забезпечення принципу недискримінації

2015 рік відзначився декількома позитивними кроками у напрямі посилення нормативно-правового забезпечення та політики щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні, які неможливо не відмітити.

Так, починаючи із Щорічної доповіді за 2013 рік Уповноважений, ставлячи до прикладу власну Стратегію діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері запобігання та протидії дискримінації на період до 2017 року [5], послідовно рекомендувала урядові ухвалити власний стратегічний документ, який дозволив би систематизувати підходи, унормувати взаємодію та визначити конкретні цілі, яких органи державної влади мають досягти у сфері протидії дискримінації та забезпечення права на рівне ставлення [6]. Нарешті, 25 серпня 2015 року Президентом України було схвалено Національну стратегію у сфері прав людини [7], а Кабінетом Міністрів України 23 листопада затверджено План дій з її реалізації на період до 2020 року [8]. Обидва документи містять окремі змістовні розділи, присвячені питанням запобігання та протидії дискримінації, а при їх підготовці як широким колом представників громадських об’єднань, так і Секретаріатом Уповноваженого надавалася експертна підтримка.

У відповідних розділах Стратегії та Плану дій акумулювалися фактично всі рекомендації щодо вдосконалення системи запобігання та протидії дискримінації в Україні, які протягом кількох років надавалися Уповноваженим органам державної влади як через щорічні доповіді Уповноваженого, так і в рамках поточної роботи. Уповноважений сподівається, що сумлінне виконання органами державної влади взятих на себе зобов’язань по реалізації Плану дій матиме своїм результатом помітне покращення ситуації із дотриманням права на свободу від дискримінації в Україні вже в найближчому часі.

У листопаді 2015 року у Верховній Раді України групою народних депутатів був зареєстрований, а 16.02.2016 року прийнятий у першому читанні проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)”. Цей законопроект, до розробки якого долучилися Секретаріат Уповноваженого спільно з Міністерством юстиції України, покликаний суттєво вдосконалити чинне антидискримінаційне законодавство, зокрема шляхом розширення переліку форм дискримінації, які забороняються законом, а також вдосконалення механізму притягнення до юридичної відповідальності осіб, що вчинили дискримінацію. З прийняттям законопроекту національне законодавство стане максимально наближеним до європейських стандартів, які діють у сфері запобігання та протидії дискримінації на сьогоднішній день.

Також варто відмітити, що у 2015 році відбулося й посилення інституційного механізму забезпечення принципу недискримінації. Зокрема йдеться про посилення фінансової та кадрової спроможності Секретаріату Уповноваженого, на яку чинним законодавством покладена визначальна роль національної інституції з питань рівності та недискримінації. У квітні 2015 року був проведений перегляд структури Секретаріату, в рамках якого створено два спеціалізовані підрозділи з питань недискримінації – відділ моніторингу та реагування і відділ аналітики й інформаційно-просвітницької роботи з питань недискримінації.

Окрім цього, на замовлення Уповноваженого та за підтримки Ради Європи в серпні 2015 року міжнародним експертом і колишнім головою Ірландської комісії з питань рівності Н. Кроулі була проведена оцінка операційної спроможності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в реалізації адвокації у сфері протидії дискримінації. У підготовленому звіті [9] експерт позитивно відмітив досягнення Омбудсмена у сфері контролю за дотриманням антидискримінаційного законодавства, її підхід до організації досліджень з питань дискримінації, а також загальну незалежність та її відкритість до співпраці з громадянським суспільством. Водночас експертом були сформульовані детальні рекомендації щодо вдосконалення інформаційно-просвітницької та адвокаційної роботи, яку здійснює Омбудсмен.

У 2015 році продовжилася активна робота з реалізації Стратегії діяльності у сфері запобігання та протидії дискримінації в Україні 2014-2017. Зокрема, за рік було організовано та проведено 19 навчально-освітніх заходів з питань недискримінації для суддів, практикуючих адвокатів, юристів, державних службовців та громадських активістів. Окремо треба відмітити й тренінги, які були організовані з метою посилення спроможності регіональних представництв Уповноваженого та нових працівників Секретаріату в питаннях запобігання та протидії дискримінації.

Також протягом року у співпраці з неурядовими правозахисними організаціями та за підтримки низки міжнародних організацій, зокрема Міжнародної організації з міграції, Міжнародного фонду “Відродження” та Ради Європи, було підготовлено 3 публікації, що розвивають методичну базу з питань недискримінації, яка на сьогодні залишається в Україні вкрай обмеженою. До зазначених публікацій відносяться: практичний посібник “Організація навчання з питань недискримінації” [10], аналітична записка “Прогалини у сфері запобігання, документування, розслідування та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні злочинів на ґрунті нетерпимості” [11] та звіт “Стан реалізації державної політики щодо ромів” [12].

 

* * * 

3.3. Дискримінація за ознакою релігійних переконань та стан забезпечення дотримання права на свободу віросповідання в Україні

У сфері забезпечення права на свободу віросповідання в Україні та дотримання принципу недискримінації за ознакою релігійних переконань протягом 2015 року відмічався ряд проблемних питань, серед яких були як ті, що не знайшли свого вирішення протягом попередніх років, так і ті, що обумовлювалися характерними для 2015 року суспільно-політичними процесами.

Зокрема на дискримінаційності дозвільного порядку проведення публічних мирних зібрань віруючих та релігійних організацій Уповноважений вже наголошувала в Щорічних доповідях за 2013 та 2014 роки, а також неодноразово зверталася до Міністерства культури України щодо необхідності внесення відповідних змін до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. З огляду на тривалу бездіяльність центральних органів державної влади у жовтні 2015 року Уповноваженим було внесено конституційне подання до Конституційного Суду України (далі – КСУ) стосовно визнання положення частини п’ятої статті 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» таким, що не відповідає положенням статті 39 Конституції України. За вказаним конституційним поданням КСУ 21 січня 2016 року винесено ухвалу про проведення розгляду справи на пленарному засіданні КСУ.

Також залишилося невирішеним питання подвійної реєстрації для релігійних громад, яка була запроваджена у 2012 році. На необхідності виправлення цієї ситуації Уповноважений також неодноразово вказувала у своїх попередніх доповідях.

Ще одним проблемним питанням, з приводу якого до Уповноваженого протягом 2015 року надходили неодноразові звернення громадян, було порушення передбаченого статтею 35 Конституції України права громадян, для яких виконання військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням, на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою. Зазначене зумовлювалося тим, що в контексті Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» вказане конституційне право забезпечується лише у випадку призову на строкову військову службу або для проходження зборів військовозобов’язаних і не забезпечується у випадку призову за мобілізацією. Зважаючи на те, що на необхідності усунення цієї проблеми вже було наголошено у Щорічній доповіді за 2014 рік, Уповноважений звернулася до Міністерства оборони України стосовно необхідності доопрацювання положень Законів України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», «Про альтернативну (невійськову) службу», які звужують право на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою у випадку призову за мобілізацією.

Ще однією проблемою, яка не знайшла свого вирішення у 2015 році, була невизначеність порядку проходження альтернативної (невійськової) служби в інших нормативно-правових актах, зокрема в Положенні про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 р. № 2066, та Методичних рекомендаціях з розроблення положень про структурні підрозділи соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 26 листопада 2012 року № 74. У зв’язку з цим, Уповноважений звернулася до Міністра соціальної політики України з пропозицією щодо розроблення та внесення на розгляд Кабінету Міністрів України пропозицій щодо змін до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», які б уможливили реалізацію конституційних гарантій на заміну військової служби альтернативною, включаючи період проведення мобілізації.

Разом з тим Уповноваженим протягом 2015 року фіксувалися випадки спроб притягнення громадян, для яких виконання військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням, до кримінальної відповідальності. Так, за інформацією релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» лише в березні 2015 року стосовно віруючих, що належать до вказаної організації було відкрито 20 кримінальних проваджень. Разом з тим суди в більшості випадків, посилаючись на норми Конституції України як норми прямої дії та практику Європейського суду з прав людини, в цьому питанні ставали на захист права на альтернативну (невійськову) службу зазначених осіб.

Крім того, у сфері забезпечення права на альтернативну невійськову службу відмічається ще декілька проблем, пов’язаних з відсутністю належного законодавчого врегулювання вказаного питання. Зокрема Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» дозволяє скористатися вказаним правом лише членам зареєстрованих релігійних організацій, хоча законодавством не встановлено імперативної вимоги стосовно реєстрації як необхідної умови функціонування релігійної громади. Таким чином, члени незареєстрованих релігійних організацій опиняються в ситуації, за якої обмежується їхня можливість реалізації свого конституційного права на заміну військового обов’язку альтернативною службою.

Разом з тим варто зауважити, що постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 року № 2066, яка визначає Перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, не відображає в повній мірі нові релігії та віровчення, що набули поширення на теренах України, та догми віри яких не допускають використання зброї, оскільки з моменту затвердження вказаний Перелік жодного разу не переглядався та не був актуалізованим.

Протягом 2015 року також викликало занепокоєння зростання кількості спроб незаконної зміни конфесійної належності релігійних громад. Зокрема до Уповноваженого надійшло 7 звернень щодо міжконфесійних конфліктів православних християн на території Рівненської, Тернопільської та Волинської областей. Однак наведена кількість звернень до Уповноваженого не є показовою – на сайті християнського порталу «Кіріос» [20] розміщена карта, яка демонструє, що протягом 2015 року відбулося близько 100 переходів, у тому числі здійснених під тиском, релігійних громад УПЦ під юрисдикцію УПЦ КП.

У зверненнях, які надходили до Уповноваженого, представники УПЦ скаржилися на утиски прихожан у зв’язку з їхньою конфесійною приналежністю, бездіяльність правоохоронних органів, що проявляється у відмові у реєстрації кримінальних проваджень за фактами незаконного утримування релігійних святинь та перешкоджання здійсненню релігійних обрядів тощо. За вказаними фактами Уповноваженим вживалися заходи реагування, зокрема надсилалися запити до правоохоронних органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в яких зверталися увага на необхідність детального дослідження всіх обставин справи, врахування мотиву нетерпимості при кваліфікації вказаних діянь та вжиття всіх передбачених законом заходів спрямованих на усунення зазначених порушень та сприяння у налагодженні міжконфесійного діалогу.

У контексті вищезгаданого особливого резонансу набула ситуація стосовно конфлікту довкола Свято-Успенського храму в с. Птича Дубенського району Рівненської області, щодо якої представники Української православної Церкви зверталися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тричі протягом 2015 року. За вказаними зверненнями Уповноваженим було відкрито провадження та продовжує здійснюватися моніторинг вказаної ситуації.

Водночас необхідно зазначити, що з боку місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування вживалися окремі заходи спрямовані на розв’язання міжконфесійних конфліктів. Зокрема впродовж останнього року проводилися зустрічі з очільниками православних релігійних організацій за «столами примирення», з представниками релігійних громад, здійснювався ряд просвітницьких заходів спрямованих на усунення міжконфесійних протиріч. Разом з тим хоч вказані заходи і мали позитивні наслідки для розв’язання зазначених конфліктних ситуацій, проте в цілому, не маючи комплексного характеру та у зв’язку з відсутністю налагодженої взаємодії з правоохоронними органами, ситуація щодо міжконфесійних конфліктів в Україні залишається напруженою.

У 2015 році увагу Уповноваженого також привертали випадки перешкоджання у здійсненні релігійної діяльності з боку окремих посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Так, Оситнязька сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області 17 липня 2015 року ухвалила рішення № 384 «Про реєстрацію релігійних громад на території Оситнязької сільської ради», відповідно до якого на території вказаної сільської ради було заборонено реєстрацію будь-якої релігійної організації, крім діючої православної церкви Свято-Казанської ікони Божої Матері. За вказаним фактом Уповноважений звернулася до суб’єкта прийняття акта стосовно невідповідності прийнятого ним рішення нормам чинного законодавства та необхідності усунення зазначених порушень. За результатами реагування Уповноваженого, рішенням сесії Оситнязької сільської ради від 24 грудня 2015 року № 32, згадане дискримінаційне рішення від 17 липня 2015 року № 384 було скасовано.

Також протягом 2015 року фіксувалися непоодинокі випадки злочинів на ґрунті релігійної нетерпимості. Наприклад, за інформацією наданою релігійною організацією Свідки Єгови протягом 2015 року за період з січня по вересень 2015 року ними зафіксовано 26 випадків релігійно вмотивованого фізичного насилля, 22 випадки актів вандалізму по відношенню до релігійних споруд – Залів Царства.

За вказаними випадками Уповноваженим направлялися запити до правоохоронних органів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Водночас як і в попередні роки, відмічається неналежне реагування з боку правоохоронних органів на правопорушення вмотивовані релігійною нетерпимістю за ознакою релігійних переконань. Вказані злочини належним чином не обліковуються, при здійсненні кваліфікації не враховується мотив вчинення суспільно-небезпечного діяння, належним чином не здійснюється розслідування вказаних діянь.

Так, зокрема 15.07.2015 у смт. Заболотів Снятинського району Івано-Франківської обл., невідомі особи розмалювали образливими написами увесь периметр фасаду культового будинку Свідків Єгови [21]. Водночас за вказаним фактом кримінальне провадження було відкрито лише після оскарження бездіяльності працівників місцевого слідчого управління до суду. За інформацією наданою Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області на даний час за вказаним фактом триває досудове розслідування.

 

* * *

РОЗДІЛ 6. РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРЕВЕНТИВНОГО МЕХАНІЗМУ В УКРАЇНІ

6.2. Результати моніторингу місць несвободи (стисло по кожному відомству)

6.2.2. Результати моніторингу установ Державної пенітенціарної служби України

Порушення інших прав ув’язнених

<...> Організація вільного часу та дозвілля засуджених на даний час потребують покращення, самодіяльні організації фактично не функціонують. Виключенням з цього переліку є проведення богослужінь із засудженими та діяльність окремих груп релігійного спрямування. <...>

6.2.7. Результати моніторингу закладів системи охорони здоров’я

Моніторинг закладів, які надають паліативну та хоспісну допомогу.

Відсутність мультидисциплінарної команди як такої або окремих фахівців.

У більшості закладів були відсутні фахівці мультидисциплінарної команди, як правило – соціальний працівник, психолог або юрист. Це унеможливлює забезпечення всебічної підтримки, догляду та соціального захисту паліативних хворих. Зазначене є грубим порушенням міжнародних стандартів. Зокрема, згідно з нормативами ВООЗ для досягнення цілей хоспісної допомоги має бути залучена мультидисциплінарна команда, включаючи медичний персонал, а також соціального працівника, психолога, юриста, представників релігійних громад, волонтерів.

6.2.8. Результати моніторингу установ Міністерства соціальної політики України

Порушення прав людей з інвалідністю на реабілітацію та абілітацію:

Серйозною проблемою є відсутність окремих приміщень таких, як:

– приміщення для проведення релігійної служби, здійснення молитов та обрядів (Делятинський ПНІ, Снятинський ПНІ, Мирогощанський ДБІ, Ходорківський ПНІ); <…>

 

 * * *

РОЗДІЛ 8. Дотримання прав внутрішньо переміщених осіб

8.2. Аналіз законодавства, що регулює права внутрішньо переміщених осіб

<…>

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 367 було затверджено Порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. Цим Порядком, серед іншого, було встановлено обмежений перелік ситуацій, на підставі яких іноземець або особа без громадянства може в’їхати на тимчасово окуповану територію України та виїхати з неї, та введено обов’язок для цих категорій отримувати у територіальному підрозділі Державної міграційної служби України спеціальний дозвіл для в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Перелік підстав, передбачений у постанові, через які іноземець або особа без громадянства може потрапити у Крим, не включав у себе необхідність участі в провадженні діяльності міжнародних організацій та незалежних правозахисних місій, провадження журналістської діяльності тощо. Проте, безспірна надзвичайна важливість здійснення моніторингу дотримання прав громадян України – мешканців тимчасово окупованого Криму та висвітлення об’єктивної ситуації.

Не була врахована в Порядку й така мета для відвідування Криму іноземцями та особами без громадянства, як необхідність виконання релігійних обрядів чи задоволення релігійних потреб, у той час як на території Кримського півострову знаходяться релігійні об’єкти, що мають велике значення для кримськотатарського народу та мусульман в цілому. Відразу після прийняття вищезазначеної постанови до Уповноваженого почали надходити скарги на її недосконалість, реалії довели необхідність перегляду Порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

 

* * *

РОЗДІЛ 9. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

<…>

Окремої уваги заслуговує питання щодо призову на військову службу під час мобілізації громадян, яким релігійні переконання не дозволяють виконувати військовий обов’язок. Попри гарантоване їм Конституцією України право на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою, Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про альтернативну (невійськову) службу» реалізація цього права забезпечується лише замість строкової військової служби або проходження зборів військовозобов’язаних.

Тому протягом 2015 року до Уповноваженого з прав людини продовжували надходили чисельні звернення від зазначеної категорії громадян про порушення їх прав у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації.

У рамках провадження за такими зверненнями Уповноважений з прав людини та його представники скеровували до керівництва Міністерства оборони України звернення з обґрунтуванням позиції щодо безумовного права громадян, яким релігійні переконання не дозволяють виконувати військовий обов’язок, на звільнення від будь-якого виду військової служби, включаючи службу у зв’язку з призовом під час мобілізації, та на заміну військової служби альтернативною (невійськовою) службою або роботами відповідно до переліку та умов, визначених законодавством. Також підкреслювалася необхідність доопрацювання положень законодавства з метою недопущення звуження обсягу наданого Конституцією України права на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою.

У відповідь на ці звернення керівництво Міністерства оборони України виявило підтримку позиції Уповноваженого з прав людини та повідомило, що до військових комісаріатів доведено розпорядження щодо тимчасового (до законодавчого врегулювання) непризову на військову службу під час мобілізації віруючих громадян, а також про опрацювання відповідного законопроекту.

 

* * *

Розділ 14. СТАТИСТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЗВЕРНЕННЯ ДО УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ У 2015 РОЦІ

Таблиця 5. Види порушених прав за письмовими зверненнями до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, 2015 рік

Порушені права / Кількість повідомлень / % загальної кількості

<…>

Політичні права 2607  (5,86%)

у тому числі:

  • Право свободи думки і слова (ст. 34) 564  (1,27 %)
  • Право на свободу світогляду і віросповідання (ст.35) 38  (0,09%)
  • Право на свободу об’єднання у політичні партії, громадські організації (ст.ст.36, 37)134  (0,30%)
  • Право на об"єднання та участь у професійних спілках (ст.36)9  (0,02 %)
  • Право брати участь в управлінні державними справами (ст.ст. 38, 69-72) 73  (0,16%)
  • Право на мирні збори, мітинги, демонстрації тощо (ст.39) 13  (0,03%)
  • Право на доступ до публічної інформації 1772  (3,98%)
  • інші 4  (0,01%)


Таблиця 7. Кількість звернень юридичних осіб до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, 2015 рік

Вид юридичної особи / Кількість звернень

  • центральний орган виконавчої влади 12
  • місцеві органи влади 23
  • суди 11
  • громадські організації 361
  • правозахисні організації 13
  • міжнародні організації 11
  • політичні партії 9
  • засоби масової інформації 10
  • омбудсмани інших країн 22
  • релігійні організації 22
  • приватні підприємства 108
  • державні підприємства 12
  • інші організації 158

Усього 772

_______________________

Перелік посилань:

4. Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання прав і свобод людини і громадянина у 2014 році. / Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. – К., 2015. – С. 273.

5. http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/discrimination/activities/strategy/strategiya-diyalnosti-u-sferi-zapobigannya-taprotidiii-diskriminaczii.html

6. Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав людини і громадянина у 2013 році / Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. – К., 2014. – С. 378;

Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав людини і громадянина у 2014 році / Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. – К., 2015. – С. 287.

7. http://www.president.gov.ua/documents/5012015-19364

8. http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248740679

9. http://goo.gl/R6b5mw

10. http://iom.org.ua/sites/default/files/guidelines_tot_draft_new-web_0.pdf

11. http://iom.org.ua/sites/default/files/hatecrimes_non-paper_web.pdf

12. www.ombudsman.gov.ua/files/alena/ZVIT_ROMA.pdf

20. http://kyrios.org.ua/news/world/18938-karta-perehodiv-gromad-upts-mp-do-upts-kp.html

21. Звіт релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні»

ПОВНИЙ ТЕКСТ ДОПОВІДІ

Підписуйтесь на сторінку ІРС в Facebook і Twitter – експертний погляд на законодавство і релігійне життя в Україні та світі.
Інститут релігійної свободи, Київ 
www.irs.in.ua
 

Поддержите правозащитную деятельность Института религиозной свободы:

УкраїнськаРусский

  cледить за новостями   присоединяйся!
RSS-новости. E-mail рассылка: рус.укр.

Блог Максима Васина

Как перерегистрировать неприбыльную организацию?

Какие требования Налогового кодекса и других законов необходимо указать в уставе неприбыльной организации

Что означает решение Конституционного Суда о мирных собраниях?

Существуют ли какие-то ограничения по срокам оповещения о публичных мероприятиях, в частности религиозных.

Контакты

Почтовый адрес:
Украина 01001, 
г. Киев-1, а/я 471–В
Институт религиозной свободы
Отправить письмо в ИРС