Роз’яснення щодо використання релігійними організаціями української мови як державної

15:00
840

Юрист Асоціації християн юристів «ХУШАЙ» Валентина Присяжнюк на прохання ІРС пояснює, в яких випадках релігійні організації повинні застосовувати Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».


Роз’яснення щодо застосування релігійними організаціями
Закону України «Про забезпечення функціонування
української мови як державної»


Статтею 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі – Закон) встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов’язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.

Релігійні обряди

Статтею 2 Закону визначено, що Дія цього Закону не поширюється на приватне спілкування та здійснення релігійних обрядів.

Наразі Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не визначає поняття “релігійні обряди”. При цьому, законодавець окремо вживає такі поняття як “богослужіння” та “релігійні обряди”. Хоча богослужіння може розглядатися як частина релігійного обряду або як окремий релігійний обряд. З урахуванням цього, на сьогодні не можливо чітко визначити коло заходів, що входять в поняття “релігійний обряд” різних релігійних організацій. У даному випадку кожна релігійна організація має право у статуті чи внутрішніх настановах (основи віровчення, затверджені самою релігійною організацією) визначити, які види релігійних заходів відносяться до релігійних обрядів. Оскільки відповідно до статті 5 Закону про свободу совісті, “держава …бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству”.

Коли йдеться про релігійні обряди, які можуть супроводжуватися сурдоперекладом, то слід звернути увагу на наступне. В цілому завданням цього Закону є розвиток української жестової мови як основного або одного з основних засобів спілкування жестомовних осіб. Однак, при проведенні релігійних обрядів, на які дія цього Закону не поширюється, а отже і не вимагає їх проведення виключно українською мовою, відповідно також відсутня вимога щодо застосування виключно української жестової мови.

Застосування української мови під час виконання трудових обов’язків

Статтею 9 Закону визначено коло осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків. В коло цих осіб не входять священнослужителі та церковнослужителі, а також особи, які працюють у релігійній організації на виборних посадах, про яких згадується в Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Водночас стаття 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлює, що релігійна організація зобов'язана в установленому порядку зареєструвати трудовий договір. Працівники, які перебувають в трудових відносинах з релігійними організаціями, повинні укладати трудовий договір українською мовою. Про це зазначено у статті 20 Закону. Одночасне укладення договору українською мовою може супроводжуватись його перекладом.

Що стосується “трудових буднів” працівників релігійної організації, то у вищевказаній статті зазначено, що ніхто не може бути примушений використовувати під час перебування на роботі та виконання обов’язків за трудовим договором іншу мову, ніж державна, крім випадків:

а) обслуговування споживачів та інших клієнтів, які є іноземцями чи особами без громадянства;

б) створення юридичних, технічних, інформаційно-рекламних текстів та інших повідомлень і документів (у тому числі усних), адресатами яких є іноземці чи особи без громадянства, юридичні особи, органи і посадові особи іноземних держав і міжнародних організацій.

Мова вебсайтів

Вимоги щодо використання державної мови для Інтернет-представництв (в тому числі вебсайтів, вебсторінок у соціальних мережах) прямо не стосується релігійних організацій. Однак така вимога актуальна для заснованих ними засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, а також суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні.

Мова листування в релігійних організаціях

Варто зазначити, що Закон не обмежує релігійні організації, на рівні з іншими юридичними особами, зареєстрованими в Україні, у виборі мови листування, крім випадків, коли листування відбувається з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної і комунальної форм власності в Україні, яке повинно здійснюватись державною мовою. Слід зауважити, що дані вимоги набирають чинності через рік з моменту набрання чинності Законом (16.07.2019), а саме з 16.07.2020 року.

Виключення становлять випадки усних чи письмових звернень до релігійних організацій відповідно до Закону України «Про звернення громадян», відповіді на які надаються державною мовою. Водночас громадяни можуть звертатися до релігійних організацій не лише державною мовою, а й іншими мовами.

Мова статутних документів і звітності

Також виключно державною мовою мають бути викладені статутні документи та рішення, має здійснюватись надсилання статистичної інформації, податкової та іншої звітності до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Мова освітнього процесу в закладах освіти, заснованих релігійними організаціями

У випадках, коли релігійні організації є засновниками закладів освіти, то Закон встановлює, що керівники таких закладів освіти повинні володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків. Це положення стосується і педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівники. Виключення поширюється лише для іноземців чи осіб без громадянства, які запрошені до закладів освіти та/або наукових установ та працюють на тимчасовій основі як наукові, педагогічні, науково-педагогічні працівники або викладачі іноземної мови.

Статтею 21 Закону встановлено, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. У закладах освіти відповідно до освітньої програми одна або декілька дисциплін можуть викладатися двома чи більше мовами – державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу. Законом окремо визначено застосування цього Закону до освітнього процесу осіб, які належать до національних меншин, до корінних народів України або до осіб з порушенням слуху.

Варто зауважити, що ці вимоги стосуються лише приватних закладів освіти (дитячих садків, шкіл, університетів тощо), заснованих релігійними організаціями, відповідно до Закону України «Про освіту» та інших спеціальних законів у сфері освіти, де дається визначення терміну “заклад освіти” – юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

При цьому Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» використовує іншу термінологію, а саме, навчальні заклади і групи (маються на увазі недільні чи суботні школи, гуртки з вивчення Біблії чи іншої духовної літератури, курси для новонавернених, тощо) та духовні навчальні заклади (тобто семінарії, академії, інститути тощо, засновані для підготовки священнослужителів, богословів, проповідників, місіонерів, тощо). При цьому у частині третій стаття 6 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зазначено, що громадяни можуть навчатися релігійного віровчення та здобувати релігійну освіту індивідуально або разом з іншими, вільно обираючи мову навчання.

Мова телерадіомовлення

Телерадіоорганізація мовлення здійснюється державною мовою. Однак для окремих категорій телерадіоорганізацій мінімальний обсяг мовлення державною мовою встановлюється Законом України «Про телебачення і радіомовлення».

Мова друкованих ЗМІ

Друковані засоби масової інформації журнали видаються державною мовою. До них відносяться періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію), тобто газети.

Друковані засоби масової інформації можуть видаватися іншими, ніж державна, мовами за умови, що одночасно з відповідним тиражем видання іноземною мовою видається тираж цього видання державною мовою. Усі мовні версії повинні видаватися під однаковою назвою, відповідати одна одній за змістом, обсягом та способом друку, а їх випуски повинні мати однакову нумерацію порядкових номерів і видаватися в один день.

У кожному місці розповсюдження друкованих засобів масової інформації друковані засоби масової інформації державною мовою мають становити не менше 50 відсотків назв друкованих засобів масової інформації, що розповсюджуються в цьому місці.

У місці розповсюдження друкованого засобу масової інформації, виданого іншою, ніж державна, мовою, розповсюджується такий засіб масової інформації державною мовою.

Однак вищевказані вимоги не поширюються на друковані засоби масової інформації, що видаються винятково кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів України, англійською мовою, іншою офіційною мовою Європейського Союзу, незалежно від того, чи містять вони тексти державною мовою, та на наукові видання.

Слід звернути увагу, що дані вимоги набирають чинності через тридцять місяців з дня набрання чинності Законом для друкованих засобів масової інформації загальнодержавної і регіональної сфер розповсюдження (на дві і більше областей України), тобто 16.01.2022 року, і через шістдесят місяців з дня набрання чинності Законом для друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження (на одну область України), тобто 16.07.2024 року.

Книговидання та книгорозповсюдження

Видавець, внесений до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, зобов’язаний видавати державною мовою не менше 50 відсотків усіх виданих ним упродовж відповідного календарного року назв книжкових видань.

Ця вимога не поширюється на видавничу продукцію, видану кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів чи національних меншин України за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів відповідно до закону щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України.

Частка книжкових видань державною мовою у загальній кількості назв книжкових видань, наявних у продажу в кожній книгарні або іншому закладі, що здійснює книгорозповсюдження, має становити не менше 50 відсотків.

Слід зауважити, що дані вимоги набирають чинності через 2 роки з моменту набрання чинності Законом, а саме з 16.07.2021 року.

Мова культурних заходів

Мовою проведення культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходів є державна мова.

Застосування інших мов під час таких заходів дозволяється, якщо це виправдано художнім, творчим задумом організатора заходу, а також у випадках, визначених законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України. Положення цієї частини не поширюються на застосування мов під час виконання та/або відтворення пісень, інших музичних творів з текстом, фонограм.

Супровід (конферанс) культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходів в Україні здійснюється державною мовою. У разі якщо супровід (конферанс) здійснює особа, яка не володіє державною мовою, організатор забезпечує синхронний або послідовний переклад такого виступу державною мовою. Особливості супроводу (конферансу) культурно-мистецьких та видовищних заходів в Україні, що проводяться на виконання міжнародних зобов’язань перед Європейською мовною спілкою, визначаються домовленістю сторін. Законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України можуть встановлюватися особливості використання мов корінних народів, національних меншин України під час супроводу (конферансу) культурних заходів, організованих відповідною меншиною.

Оголошення, афіші, інші інформаційні матеріали про культурно-мистецькі та видовищні заходи і вхідні квитки виготовляються державною мовою. В оголошеннях, афішах, інших інформаційних матеріалах допускається використання інших мов поряд з державною мовою, при цьому текст іншою мовою не може бути більшим за обсягом та шрифтом, ніж текст державною мовою.

Слід зауважити, що дані вимоги набирають чинності через 2 роки з моменту набрання чинності Законом ( 16.07.2019), а саме з 16.07.2021 року.

Демонстрація фільмів

Мовою поширення та демонстрування фільмів є державна мова. Слід зауважити, що дані вимоги набирають чинності через 2 роки з моменту набрання чинності Законом, а саме з 16.07.2021 року.

Публічні заходи

В цілому Законом не регулюються питання організації та проведення заходів релігійними організаціями.

Разом з тим законом встановлено, що державною мовою мають бути проведені заходи організовані повністю або частково органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними установами, організаціями, а також суб’єктами господарювання, власниками яких є держава або територіальна громада незалежно від частки цієї власності. Це правило стосується і заходів, організованих вищевказаними суб’єктами спільно з релігійними організаціями.

Слід звернути увагу, що статтею 29 цього Закону також встановлено, що у разі застосування під час публічного заходу іншої мови, ніж державна, його організатор зобов’язаний забезпечити синхронний або послідовний переклад державною мовою, при умові, якщо цього вимагає хоча б один учасник публічного заходу. В іншому разі забезпечення синхронного або послідовного перекладу не вимагається. На нашу думку, ця норма стосується і релігійних організацій у випадках, коли публічні заходи організовуються спільно з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними установами, організаціями, а також суб’єктами господарювання, власниками яких є держава або територіальна громада.

Державна мова у сфері інформації для загального ознайомлення

Державною мовою викладається інформація, яка подається для загального ознайомлення споживачів (оголошення, зокрема ті, які містять публічну пропозицію укласти договір, покажчики, вказівники, вивіски, повідомлення, написи та інша публічно розміщена текстова, візуальна і звукова інформація, що використовується або може використовуватися для інформування необмеженого кола осіб про товари, роботи, послуги). Вимога надання такої інформації державною мовою стосується виключно суб’єктів господарювання, посадових і службових осіб підприємств, органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Ця норма Закону стосується тих релігійних організацій, які реалізовують свої статутні завдання шляхом заснування видавничих, поліграфічних, виробничих, реставраційно-будівельних, сільськогосподарських чи інших підприємств, а також добродійних закладів (притулків, інтернатів, лікарень тощо), з реєстрацією їх як юридичної особи.

В контексті даної вимоги Закону, на нашу думку, не можна розглядати запрошення на богослужіння та інші релігійні заходи, а також релігійні тематичні буклети для інформування необмеженого кола осіб. Однак продаж (чи передача за пожертву) релігійної літератури чи предметів релігійного обряду, організація християнських ярмарків чи інших подібних добродійних заходів з поширенням продукції чи послуг, все ж таки мають супроводжуватися інформуванням державною мовою.

Мова спортивних заходів

Спортивні заходи, у тому числі міжнародні, проводяться в Україні державною мовою. Вхідні квитки, інформаційні та інші оголошення під час проведення спортивного заходу виконуються також державною мовою.

Відповідальність за порушення Закону

З метою сприяння функціонуванню української мови як державної у сферах суспільного життя діє Уповноважений із захисту державної мови, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України.

Законом встановлено, що особа може оскаржити до Уповноваженого рішення, дії або бездіяльність будь-яких юридичних осіб, у тому числі релігійних організацій, та їхніх посадових осіб та працівників, якщо:

  1. акт, що регулює їх діяльність і стосується прав особи, був прийнятий іншою мовою, ніж державна, всупереч вимогам Закону або якщо особа вмотивовано вважає, що мова, якою складено такий акт, не відповідає стандартам державної мови і це зроблено навмисно;
  2. у відповідь на свої письмові звернення (пропозиції, зауваження, заяви, клопотання, скарги чи інші письмові звернення) особа отримала документ іншою мовою, ніж державна, всупереч вимогам Закону або якщо особа вмотивовано вважає, що мова, якою складено такий документ, не відповідає стандартам державної мови;
  3. посадова особа або працівник відмовилися застосувати державну мову в спілкуванні з особою, що скаржиться;
  4. юридична особа, її посадова особа або працівник відмовилися надати інформацію про товари, роботи або послуги державною мовою.

З огляду на викладене, посадові особи або працівники релігійної організації мають бути готові забезпечити потребу особи при спілкуванні або при наданні інформації українською мовою, навіть якщо перед цим така інформація надавалася іншою мовою.

Порушення Закону щодо порядку застосування державної мови передбачають накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 5100 гривень) або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу від п’ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500 до 11900 гривень).

Дані штрафні санкції набирають чинності через 3 роки з моменту набрання чинності Законом, а саме з 16.07.2022 року.

Юрист Валентина ПрисяжнюкАсоціація християн юристів «ХУШАЙ»

Інститут релігійної свободи
irs.in.ua

Підпишіться на сторінку ІРС в Facebook і Twitter – експертний погляд на законодавство і релігійне життя в Україні та світі.
Більше по темі: законодавство

Читайте на цю тему